Екскурсійний маршрут: «Пам’ятками Другої світової війни»

 Туристичний маршрут

Тема: Екскурсійний маршрут: «Пам’ятками Другої світової війни».

Мета: Ознайомлення та вивчення пам’яток Другої світової війни міста Луцька; підвищення рівня поінформованості про них; заохочення до відвідування пам’яток.

Тип уроку: Екскурсійна подорож.

Обладнання: Закон України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні та подвигу народу», комп’ютерна презентація, історичний матеріал про пам’ятки.

Хід уроку

I.       Організаційний момент

1.      Хронологічна розминка (метод «Снігова грудка»: слово, речення, питання, відповідь).

2.      Вчитель: війна, визволення.

II.    Мотивація навчальної діяльності

Вступне слово вчителя. У Великій Вітчизняній війні воювало у Збройних силах СРСР  6-7 млн. українців . половина з них полягла у боях, половина повернулися інвалідами. Війна тривала 4 роки, це 1418 днів, пройдено 2600 км. Якщо по прямій, то це відстань від Бреста до Москви (1000 км.), від Москви до Бреста (1600 км.) і всього 2600км.. Мало, правда. А зараз, закрийте очі, і уявіть, що цю відстань можна подолати поїздом за 4 доби, літаком 4 години, а воїни її долали 4 роки по пластунськи і перемогли. Відкрийте очі.

З метою збереження пам’яті про Перемогу у роки війни в Законі України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній та подвигу народу» говориться про різні форми увічнення (відзначення 9-го Травня, безкоштовний показ документальних і художніх фільмів протягом місяця; упорядкування, спорудження, збереження пам’ятників).

Сьогодні ми спробуємо за допомогою презентації здійснити екскурсійний маршрут «Пам’ятками Другої світової війни» в м. Луцьку. Наш маршрут розпочинається на вулиці Гнідавській, після цього попрямуємо до Старого міста на вул. Кафедральну, далі – до проспекту Перемоги, а потім переходимо на вул. Шопена, щоб відвідати головний музей Волинської області  (Слайд № 3) Під час подорожі ми оглянемо такі об’єкти…(Слайд №4).

III.  Огляд об’єктів:

1.    Пам’ятник жертвам фашизму (вул. Гнідавська)

(Слайд № 5)

В районі вулиці Гнідавської на пагорбі – символічний гранітний камінь із написом: “Жертвам фашизму від громадян міста Луцька”. На цьому місці в серпні 1942 року розстріляні 25658 громадян єврейської національності – жителів Луцька та окраїн. Поклонімося в скорботі праху невинних жертв. Вічна їм пам’ять. Поруч насипано дві символічні могили і встановлено дерев’яні хрести з написами. На одному – “Братська могила жертв Другої світової війни” (Кількість похованих не встановлено), на іншому – “Братська могила жертв фашизму 1941– 1942 рр.” Тут перепоховані останки 370 військовослужбовців.

2.    Монумент жертвам московсько-кадебістських катів (вул. Кафедральна)

(Слайд № 6)

     На честь якої події відкрито цей монумент?

23 червня 1941 року під мурами Луцької фортеці НКВС-івці розстріляли близько чотирьох тисяч патріотів України. Монумент на честь жертв розстрілів московсько-кадебістських катів було відкрито 2004 року. Автор — архітектор Андрош Бідзіля. Монумент установлено з ініціативи Обласної Асоціації волинських незалежних письменників ім. Павла Чубинського, коштом Луцької міськради й родини Ничипоруків (Канада).

3.    Пам’ятник Паші Савельєвій (вул. Кафедральна)

(Слайд № 7)

   Що Вам відомо про Пашу Савельєву?

Це пам’ятник відважній радянській патріотці-комсомолці, одній з організаторів луцького підпілля в роки тимчасової окупації міста. Його створили в 1972 р. у Луцьку скульптори B. Борисенко, В. Подольський, Й. Садовський та архітектор В. Семененко.

Паша народилась у селі Зарубіно Ржевського району Калінінської області 5 жовтня 1918р. Напередодні Великої Вітчизняної війни після закін­чення Московського фінансово-кредитного інституту працювала в Луцькому банку (1940 р.). Тут і застала її війна. У 1941 році разом з Ізмайловим В. В. Паша Савельєва організувала підпільну групу у Луцьку. Безстрашна дівчина брала участь у багатьох бойових операціях. Одного разу, виконуючи  доручення   центру, вона викрала з ворожого складу секретний хімічний снаряд,  який пізніше партизани переправили в Москву. За доносом провокатора в січні 1944 року гітлерівці схопили Пашу і після жорстоких катувань спалили її у дворі тюрми. За кілька годин до смерті П. Савельєва писала: “…Все тіло понівечене… Але вмираю мовчки. Страшно помирати у 25 років. Як хотілося жити. В ім’я життя майбутніх після нас людей, в ім’я тебе, Батьківщино, йдемо ми! Розквітай, будь прекрасна, рідна, і прощай! Твоя Паша”.

На фасаді будинку обласної контори Держбанку встановлено меморіальну дошку з барельєфом героїні підпілля.

П. Савельєва посмертно нагороджена орденом Леніна. Її ім’ям названо вулиці в Луцьку (у 2007 році вулицю було перейменовано на вулицю Галшки Гулевичівни) і Ржеві, школу в Луцьку. В 1973 році, напередодні Дня Перемоги, в місті, де вона жила, працювала і бо­ролась, відкрито пам’ятник героїні.

З 1975 року за ініціативою Волинського обласного ДОСААФ у Луцьку проводилось відкриті змагання по мотоспорту на приз Паші Савельєвої. У 1977 р. в СРСР був випущений художній маркірований конверт, на якому зображено фрагмент пам’ятника Паші Савельєвій у Луцьку. У 2006 пам’ятник двічі піддавався кражі, реставрувався, але на даний час його не знайдено.

4.    Луцька тюрма (вул. Кафедральна)

(Слайд № 8)

   Опишіть цю архітектурну пам’ятку?

Луцька тюрма  - це Монастир бригіток — монастир першого луцького жіночого католицького ордену; пам'ятка архітектури національного значення, розташована на вулиці Кафедральній, 16, в історико-культурному заповіднику "Старий Луцьк".

У 1879 р. архітектурний комплекс луцьких бригіток назавжди втратив свій вигляд. У 1890 році будівлю почали облаштовувати під поліційне управління та в'язницю. Було остаточно збито декор і добудовано третій поверх. Отже, в переобладнаних келіях розмістилася окружна Луцька тюрма, а в костелі — тюремна каплиця.

У міжвоєнний період у тюрмі, окрім в'язнів, що вчинили кримінальні злочини, знаходилися і політичні в'язні. Такими були люди, які підозрювалися у зв'язках із Організацією українських націоналістів. Після приєднання Волині до СРСР тюрма ще більше рясніла в'язнями різних категорій: колишні священики, члени та підозрювані у членстві в ОУН, лікарі, представники наукового та творчого прошарків суспільства. Масові знищення в'язнів на території Західної України почалися від часу нападу німців на СРСР. Це ж саме відбулося і в Луцькій тюрмі, де 23 червня 1941 року солдатами НКВД було розстріляно близько 2000 осіб.

 Тюрма ще діяла до 1960-х років, коли була зачинена. Потім у приміщеннях зробили музичне училище.

В даний час приміщення переобладнаних келій та костелу певною мірою пустують. Будинок не доглянутий і потребує ремонту. Певну частину споруди займає Замковий Свято-Архангельський чоловічий монастир УПЦ КП. Також на території знаходяться кілька приватних фірм.

Внаслідок кількох пожеж та реконструкцій після них, а великою мірою після пожежі     1845 р. та перероблення під тюрму, первинна храмова архітектура була втрачена. Окрім розібрання вежі, збивання декору, приміщення монастиря отримало третій поверх. В інтер'єрі воно має хрестові склепіння, окрім третього поверху. У плані колишній монастир із прибудованим костелом має розміри 70х72 м. Збереглися двоярусні підземелля, які мають вихід до річки.

У Старому місті (вул. Кафедральна) є цілий комплекс пам’ятних знаків, які свідчать про один із злочинів радянської влади у перші дні Великої Вітчизняної війни – розстріл кількох тисяч в’язнів Луцької в’язниці. На одній із пам’ятних плит – застережливий напис для нащадків: “Тим, хто прийде після нас. Ми полягли за Вашу Свободу. Бережіть її! 23 червня 1941”. Неподалік, власне біля стіни колишньої в’язниці (нині тут монастир), – дерев’яний хрест, під яким є напис на плиті: “Розстріляним в’язням Луцької тюрми 23–24 червня 1941 року”. На стіні внутрішнього двору монастиря знаходиться цілий ряд пам’ятних дощок із прізвищами розстріляних в’язнів та назвами населених пунктів, де вони мешкали. Під ними – плита з написом: “Пам’ять людська не забуде повік Братських могил стогін і крик. 23 червня 1996”.

5.    Меморіальний комплекс Вічна слава (пр. Перемоги)

(Слайд № 9)

     Охарактеризуйте меморіал Вічної слави?

     Що ще було закладено в цей пам’ятко-архітектурний комплекс?

   Як  відбувалося визволення м. Луцька?

Найбільшим пам’ятко-архітектурним ком­плексом Луцька (7500 кв. м.) є меморіал Вічної слави, відкритий 29 жовтня 1977 р. Він поступово наповнюється новими пам’ятками історії краю. Авторами меморіалу є народний художник УРСР, скульптор М. Вронський, архітектор В. Грезділов, співавторами – Г. Бородін та Г. Годлевський. У центрі комплексу – сорокаметровий обеліск із чорного граніту, який увінчує двометровий, покритий золотом орден Перемоги. Біля підніжжя обеліска – дев’ятиметрова бронзова скульптура жінки з лавровою гілкою у лівій руці. Перед нею горить вічний вогонь. На бічних гранях обеліска – вилиті з бронзи два горельєфи: визволителів Луцька і народних месників.

Напроти меморіалу зі сторони вулиці Шопена також є алея з іменами Героїв Радянського Союзу. Площу навколо обеліска оточують плити з чорного граніту з викладеними на ній назвами фронтів, армій, корпусів, дивізій, прикордонних загонів та застав, партизансь­ких з’єднань і загонів, які брали участь у захисті та визволенні області. Від центрально­го обеліска алея веде до центральної братської могили, де на бронзових плитах вилито прізвища понад 1800 воїнів, які загинули в боях за визволення міста. На плитах – барельєфи Героїв Радянського Союзу. В центрі братської могили – скульптура смертельно по­раненого воїна з автоматом у правій руці. Неподалік – плити з прізвищами партійних, радянських, комсомольських працівників, які загинули від рук українських націоналістів у 1944–1949 рр.. (Слайд № 10)

165339 замучених і розстріляних волинян;

47960 загиблих в концтаборах військовополонених;

107 зруйнованих і спалених сіл.

Це не просто цифри – це попіл і кров.

Це не просто цифри – це муки і сльози.

Нехай живі завжди пам’ятають про це. (Слайд № 11)

68 років тому цей безсмертний подвиг здійснили під час Рівненсько-Луцької наступальної операції воїни 7-ої гвардійської кавалерійської дивізії 13-ої армії 1-го Українського фронту, які 1 лютого 1944 року одержали завдання наступати на Луцьк. У ніч на 1 лютого першими в місто ввійшли розвідники 27-го гвардійського кавалерійського полку. Згодом на місто почали наступ інші підрозділи 1-го гвардійського Житомирського кавалерійського корпусу під командуванням генерал-лейтенанта Віктора Баранова. В цій операції відзначився командир взводу гвардії лейтенант Володимир Юдін. На ранок 2 лютого кінногвардійці повністю очистили Луцьк від німецько-фашистських окупантів і на вежі старовинної фортеці встановили прапор 7-ої гвардійської кавалерійської дивізії. Проте найголовніше було утримати місто від контратак фашистів. Ворог намагався повернути Луцьк як важливий стратегічний пункт. Для цього противник силами 175-ї, 143-ї угорських піхотних дивізій, а також кількох поліцейських полків і бойових груп СС із району Торчина 24 лютого перейшов у наступ на Луцьк. У результаті удару переважаючих сил ворога по обороні 121-ї стрілецької дивізії йому вдалося зайняти ряд населених пунктів біля Луцька, а також прорватися на східний берег Стиру північніше і південніше Луцька. Створилась загроза оточення міста. Тому командуючий 13-ою армією генерал Микола Пухов направив кіннотників у район Луцька. 25-го лютого друга гвардійська кавалерійська дивізія разом із 121-ою стрілецькою дивізією почали оборонні бої за утримання Луцька. У боях на підступах до міста воїни проявили високу стійкість і героїзм.

Вічна слава героям! Слава Героям Радянського Союзу А. Комку і Ф. Столярчуку, О. Конякіну і П. Тарасову, В. Сенатору, П. Трункіну, В. Путінцеву, М. Морозову і В. Марцинкевичу, офіцерам і рядовим І. Ільїну, І. Батигіну, Х. Хуснуліну, В. Грабу, Г. Шевченку, Х. Зипатуліну, П. Проценку, сотням героїв, які принесли свободу місту, чиї імена відлиті в бронзі на плитах Луцького меморіалу.

За виявлений героїзм і мужність при визволенні Луцька сотні офіцерів і солдатів були представлені до нагород, а 1, 2, 7-ма гвардійські кавалерійські дивізії 1-го кавалерійського корпусу удостоєні високої урядової нагороди – ордена Богдана Хмельницького ІІ ступеня.

Щороку вшанувати пам'ять побратимів сюди приїжджають ветерани з Києва, Львова, Донецька та Білорусі. У день визволення - 2 лютого - лучани та гості обласного центру покладають квіти до братських могил і до меморіалу Слави. 9 травня 1976 року урочисто відкрито першу чергу величного меморіалу в Луцьку, який увічнює подвиг визволителів міста. Про безсмертний подвиг розповідають виставки в обласному краєзнавчому музеї, кімнатах-музеях шкіл області. На увічнення пам'яті героїв вулиці міста носять їхні імена. (Слайд № 12)

6.   Пам'ятний знак волинянам-солдатам останнього призову Другої світової війни

(Меморіальний комплекс)

(Слайд № 13)

     У зв’язку з чим було встановлено цей пам’ятний знак?

Вони загинули у саратовських таборах від тяжкої праці, голоду та хво­роб. На плиті пам'ятного знаку викарбовано напис: "Синам Волині останнього воєнного призову". Вони служили в запасних військових частинах і не загинули від ворожих куль, померли від голоду і холоду у 1944—1945 рр.

7.   Волинський краєзнавчий музей (вул. Шопена)

(Слайд № 14)

     Дайте, будь ласка, характеристику музею.

Волинський краєзнавчий музей – головний музей Волинської області, найбільший і найдавніший з нині діючих музеїв Волині. Його було відкрито 16 червня 1929 року у Луцьку з ініціативи створеного 1927 року Волинського товариства краєзнавства та опіки над пам’ятниками минулого. Преса писала з нагоди відкриття: “Волинський музей за своїм змістом є строго регіональний і має завдання не лише збирати різноманітні зразки пам’яток, але й поширювати знання про ті пам’ятки культури і мистецтва і любов до них, досліджувати історію Волині, її природу, пам’ятки історії, етнографії”.

На базі закладу 1940 року було організовано обласний історико-краєзнавчий музей. У роки Другої світової війни колекція музею зазнала значних втрат від німецько-фашистських загарбників, які знищили найцінніші експонати. Волинські краєзнавці провели велику роботу по збиранню і поновленню роботи. І уже 1944 року, одразу після визволення Волині, музей відновив свою роботу як Волинський державний історико-краєзнавчий музей. 17 серпня 1985 року Волинський краєзнавчий музей було відкрито у новому приміщенні в центрі Луцька.

Нині Волинський краєзнавчий музей має в своєму складі ще три діючі музеї. Це філія – Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки, створений 1949 року, і два відділи у Луцьку: Художній музей (1973 р.) і Музей волинської ікони (1993 р.). Створюється два нових музеї – меморіальний музей В’ячеслава Липинського у с. Затурці Локачинського району та Музей етнографії та народних промислів Волині у Луцьку.

Волинський краєзнавчий музей є обласним науково-методичним центром у роботі з державними і громадськими музеями, яких нині налічується у Волинській області відповідно 13 і 50.

На сьогодні у фондах Волинського краєзнавчого музею зберігається понад 125 тисяч експонатів, які репрезентують природу, історію, етнографію, мистецтво волинського краю. Музей має багату колекцію природничо-наукових матеріалів, колекції геологічних мінералів, рослин, тварин. Історія Волині з найдавніших часів і до сьогодні представлена унікальними пам’ятками археологічної збірки, нумізматичної колекції, етнографічними матеріалами, писемними документами, зразками сакрального мистецтва (іконопису, сніцарства, металопластики, ковальства, шитва).

Музей має багату збірку народно-ужиткового мистецтва: вироби ткацтва і вишивки, зразки волинського народного костюму. Останніми роками у музеї створено особові фонди видатних діячів історії та культури волинського краю, зокрема письменника Максима Бойка, митрополитів УАПЦ Анатолія Дублянського та Полікарпа Сікорського, історика і політолога В’ячеслава Липинського, художника-вояка УПА Ніла Хасевича та інших. Комплектування фондів є основою науково-дослідницької роботи музею.

Колекції музею представлені в експозиції, яка складається з розділів природи, давньої та новітньої історії, тематичних виставок. Експозиція музею розміщена на площі понад 2 тисяч м² у 23 стаціонарних та 9 виставкових залах, вона побудована за тематичним (відділ природи) і тематично-хронологічним принципами (відділ історії).

Щороку в музеї створюється біля семи десятків різноманітних виставок як з фондів музею, так і з інших установ. Музей відвідує понад 100 тисяч чоловік. Завдяки зусиллям науковців музею його зібрання не тільки примножуються, але й активно служать справі розвитку української культури та науки.

Волинський краєзнавчий музей є значним науковим центром. Доробок музею в науково-дослідницькій, експозиційній, виставковій, збиральницькій, реставраційній, масово-освітній, методичній роботі знаходить своє відображення в нових експозиціях, наукових виданнях, що робить музейні колекції доступними для широкого загалу.

IV.   Підсумок уроку.

Слово вчителя. Ось і закінчився екскурсійний маршрут «Пам’ятками Другої світової війни».

     Чи досягнуто мети?

     Що нового Ви дізналися?

     Чого навчилися?

     Яке враження справили на вас ці пам’ятки?

Сподіваюсь, що враження про ці об’єкти не зітруться в пам’яті (Слайд.15)